Латинський кафедральний собор

  У Львові є безліч різних соборів та храмів. Не можу не згадати про один з найвеличніших і найрозкішніших - Латинський Кафедральний собор.

Латинський кафедральний собор - чи не єдина вціліла готична пам'ятка архітектури древнього Львова. Храм споруджено на місці, де за княжих часів стояла православна церква Успіння Пресвятої Богородиці. Перший камінь у фундамент закладено в 1360 році. Незважаючи на те, що будівництво храму тривало більше ста двадцяти років, він і до сьогодні залишився недобудованим, оскільки за першим проектом храм повинен

був мати дві вежі і вдвічі більшу головну наву. Впродовж століть собор неодноразово зазнавав реставрацій і добудов, які змінювали її вигляд, внаслідок чого він увібрав у себе риси кількох стилів, починаючи від готики і закінчуючи бароко, ренесансом і сецесією.

Під час реставрування Латинський собор обріс безліччю капли­чок: костьол служив місцем поховання знаті, а магнати та багаті го­родяни прагнули мати родову усипальню в соборі або поряд з ним. Тільки в 1785 році майже всі ці каплички і склепи були розібрані, збе­реглися тільки дві — каплиця Боїмів і каплиця Кампіанів, які нині утворюють єдиний ансамбль з основною будівлею собору (про них дізнаємось детальніше наступного разу).

В результаті численних перебудов і реставрацій величний і грандіозний Латинський собор не дійшов до наших днів в первісно­му вигляді. «Чистої» готики в ньому немає, хоча всі основні ознаки стилю збереглися, як збереглися і конструктивні принципи, і за­гальне емоційне враження. Найбільш «чисті» форми готики можна побачити у вівтарній частині храму. Її суворі фасади укріплені мо­гутніми контрфорсами і прорізають високими стрілчастими вікна­ми. Але численні вівтарі, надгробки, скульптури, каплиці, рельєфи, вітражі та інші архітектурні і декоративні деталі, якими обріс собор всередині і зовні впродовж декількох століть, перетворили його на конгломерат форм і стилів.

Інтер'єр собору є дуже величним. Храм, як і всі готичні споруди, вражає стрімкими та високими архітектурними елементами, елегантною вишуканістю, пишним скульптурним оформленням, прекрасними розписами стін і склепінь, захоплюючими вітражами на стрілчатих вікнах, витонченою різьбою та багатою ліпниною. У приміщенні храму знаходяться цінні вівтарі, каплиці та епітафії. У храмі зберігся чудовий орган з 1839 року. Своїм мелодійним звуком він і нині милує слух, супроводжуючи Служби Божі. Також всередині знаходиться декілька меморіальних дошок: Дідушицьким, Гофмановій, Малковським, польським професорам, що були розстріляні німцями у Львові в липні 1941 року.

 

 На західній стіні храму у 1910 році було встановлено меморіальну дошку на честь 500-річчя Ґрюнвальдської битви у якій зазнав поразки від польсько-русино-литовських військ Тевтонський орден. Під час нацистської окупації міста дошку було знищено. Зараз на цьому місці — таблиця Івану Павлу II.

У самому соборі поховано багатьох воїнів, що загинули на полі бою. Сюди з війни проти молдавського господаря Богдана (1450 рік) привезли тіла руського воєводи Пйотра Одровонжа, Міколая Порави, Міхала Бучацького і командирів львівських добровольців Януша і Адама Замхів. Там же були поховані загиблі 1506 р. у битві з татарами Щенсни і Гжегож Струсі, загиблі у битві під Сокалем 2 серпня 1519 року сини найзнаменитіших шляхетських фамілій: Гербурти, Боратинські, Фредри. Тіла полеглих шляхтичів складали у труни, оббиті і покриті яскраво-червоним оксамитом «на знак пролитої крові».

На східній стіні храму з боку вулиці Галицької є зображення ікони з написом. Цей напис розповідає нам про трагічну і зворушливу історію, яка сталася у Львові більше, ніж чотири століття тому. 1598 року померла від невиліковної хвороби 9-річна Катруся, донька міщанина Войцеха Домагалича. Дідусь дівчинки, відомий львівський геометр, Юзеф Вольфович, вбитий горем, намалював і встановив на стіні костелу образ Найласкавішої Матері Божої. 

У 2001 році під час свого візиту в Україну Латинський собор відвідав Папа Римський - Іоан Павло ІІ. Інформацію про цю подію розміщено на меморіальній дошці на стіні зліва від центрального входу.

Суворі й величні форми собору гармонійно вписуються в ансамбль середньовічного міста, а стіни памятають багато цікавих, захоплюючих, часом і трагічних подій та історичних фактів, що відбувались на території Львова. Тому ансамбль Латинського собору в Львові є яскравим твором польської школи готичної архітектури і одночасно цілим художнім музеєм, що вміщає прекрасні зразки пластики, скульптури, живо­пису і архітектури від епохи Відродження до XX століття. 

Наступного разу я детальніше розповім про каплиці, які вміщує в собі Латинський собор. До зустрічі!

Отож продовживо нашу подорож Львовом. Як уже було сказано, на Площі Ринок знаходиться багато різноманітних будинків, які є шедеврами світової архітектури.

Чорна Кам’яниця

Чорна кам'яниця один із найстаріших будинків Ринку, збудований у 1588-1589 роках італійським архітектором Петром Красовським. Свого часу будинок належав відомій львівській аристократці Софії Гонель. У кінці ХVI століття представник львівського патриціанського роду Ян Лоренцович відкрив у цьому будинку одну з перших у Львові аптек. Доктор Анчевський тоді ж прикрасив фасад будинку скульптурою свого патрона, Святого Мартина, який відрізає мечем полу свого плаща і віддає її жебракові. Тут ми бачимо також фігуру львівського святого Станіслава Костку, покровителя і захисника міста від пожеж. При вході до будинку із середньовічних часів збереглася кам’яна лава, на якій сидів охоронець.

Саме у ХІХ столітті кам’яницю у Львові називали Чорною. Донині так і немає однозначної думки щодо походження цієї назви. Хтось переконаний, що протягом століть свинцеві білила, які наносилися як ґрунт для багатоколірності, під дією повітря і світла окислювались і відтак утворився чорний колір. Хтось наголошує, що чорний колір вдалося досягти завдяки зеленому горіхові, такий метод застосовувався тоді у будівництві. Відкидають фахівці версію, що будинок збудували з білого пісковику, який з часом набув чорного кольору. Але, якими б не були ці припущення, своїм чорним кольором кам’яниця приваблює.
Зараз тут знаходиться відділ історії української діаспори Львівського історичного музею, де висвітлено окремі фрагменти трьох головних потоків українського еміграційного руху, хронологічні рамки якого охоплюють кін. XIX - кін. ХХ ст. Пам'ятки зібрані в експозиції допомагають глибше зрозуміти, що українці, які живуть поза межами України є вагомою гілкою українського народу, яка поповнює скарбницю нашої спільної історії, науки, культури і мистецтва.

Палац Корнякта та Італійське подвір’я 

Палац Корнякта – одна з найбільш значний памяток львівської архітектури епохи Відродженння.Будівництво цієї будівлі у Львові стало привілейованою нагородою за видатні заслуги купця-виноторговця, Костянтина Корнякта, який отримав дворянство з рук короля Речі Посполитої Сигизмунда ІІ Августа за свою вірну службу на посаді особистого королівського секретаря. Наступний король Стефан Баторій спеціальним декретом дозволив Корнякту спорудити на Площі Ринок у Львові палац з шістьма вікнами – привілей, який у місті на Магдебурзькому праві не можна було купити за жодні гроші. Авторами палацу, зведеного 1580 року, стали італійські архітектори Петро з Барбони та Павло Римлянин.У середині XVII століття палац Корнякта перейшов до родини польського короля Яна ІІІ Собеського і відтоді почав називатися Королівською кам’яницею. Тоді ж там було споруджено аттик., прикрашений скульптурами короля та шести лицарів. 1686 року в будинку Корнякта  було підписано «Вічний мир» між Росією і Польщею.1908 року будівлю викупило місто і тут вже майже сто років працює Львівський історичний музей. 12 вересня 1908 року до 225-ї річниці розгрому Яном III Собеським турків під Віднем у палаці Корнякта відкрився музей, який на честь цієї події дістав назву Національного музею імені короля Яна III. Після радянської реорганізації тут розмістився центральний корпус Львівського історичного музею. Родзинка експозиції палацу Корнякта — так звані «королівські зали», мебльовані в стилі львівських палаців XVIII-XIX століть. У будівлі після ренесансної перебудови збереглася готична зала — єдина українська пам’ятка світської готики XV століття.

Надзвичайною атракцією палацу Корнякта є Італійське (або

Венеційське) подвір’я, 

напрочуд схоже на типові дворики Флоренції і Риму. Вже у XVIII столітті тут ставили п’єси Шекспіра. У цьому подвір’ї у теплу пору року працює кафе, тут відбуваються традиційні концерти, фестивалі класичної і джазової музики — унікальна акустика створює незабутнє враження.  Є тут і багато статуй, більшість з яких є копіями всесвітньовідомих скульптурних творів. Дуже цікавим є значно пошкоджений стовп ганьби, який колись стояв на площі Ринок. Біля нього у Середньовіччі виконували судові вироки. Поруч, на його копії, добре видно, що він складався з двох фігур: ката з мечем в руці, та Феміди, давньогрецької богині справедливості з зав’язаними очима та терезами в руці (минулого разу я уже про це згадувала).

Зараз палац Корнякта приваблює численних туристів та гостей міста — сотні тисяч світлин розходяться по всьому світу і дарують насолоду споглядати величну пам’ятку архітектури, яка є однією з найкращих перлин-окрас Львова. 

На цьому все! До зустрічі! 

Площа Ринок

Як на мене, варто почати з центральної площі Львова, сформованої в середньовіччі польським королем Казимиром Великим  у готичному стилі. Львівська Площа Ринок зберегла власну назву ще від ХІV століття (вона походить від німецького «der Ring»-коло, кільце). 

Історія Львова нерозривно пов’язана із цією невеликою площею, розміри якої становлять 142 на 129 м. Площа Ринок – це своєрідний музей під відкритим небом, де витає дух середньовічного Львова, де кожен будинок є пам’ятником архітектури і оповитий власною легендою.

Цікавим фактом є те, що  колись дворяни та вище духовенство не мали право споруджувати будинки вище трьох поверхів заввишки та розміщувати на фасаді більше трьох вікон на одному поверсі. Це наклало свій відбиток на архітектурний вигляд Площі Ринок.

Площа Ринок в межах Львова була найбільшою міською площею де зосереджувалося громадське, політичне, соціальне життя мешканців міста, тут проходили найрізноманітніші події і заходи. 

На ній був базар, який відвідували перси і англійці, турки і голландці, росіяни і французи, а також там виконувалися судові вироки та розміщувалося міське управління (ратуша).Площу оточували найдорожчі ділянки у місті, які були забудовані резиденціями найзаможніших львів'ян за проектами найкращих архітекторів свого часу.

На даний час у центрі площі знаходиться магістрат. Історія його походить з часів панування Володимира Опільського, який заклав першу ратушу Львова в кінці XIV століття. Будинок міського управління неодноразово перебудовували протягом століть, а її сучасний вигляд залишився з 1851 року. Сьогодні на 65-метрову центральну башту можна піднятися, здолавши 350 сходинок, аби оглянути панораму Львова і побачити зблизька механізм великого ратушного годинника. Вхід в ратушу стережуть два леви з гербами міста на щитах.

Статуя Амфітрітри

Довкола ратуші стоять чотири декорованих криниці – фонтани з фігурами богів грецького пантеону: Нептуна, Адоніса, Амфітріти та Діани. Це витвори мистецва руки Гартмана Вітвера – видатного скульптора кінця XVIII – поч. XIX століття, які були поставлені по кутах площі у 1793 році. 

Статуя Діани

Статуя Нептуна

Статуя Адоніса

В давні часи з західного боку площі Ринок можна було побачити ще одну кам’яну постать, що поєднувала у собі дві фігури, повернуті одна до одної спинами. З одного боку була фігура чоловіка з мечем, з іншого – жінка з терезами. Це був так званий прангер, біля якого виконували смертні вироки. Зараз цей пам’ятник зберігається у Львівському історичному музеї.


Всі будинки на Площі Ринок споріднені між собою, але кожен з них наділений своїм неповторним мистецьким образом. Найцікавішим з погляду архітектури є східний бік площі. Найкращими взірцями ренесансу в громадській архітектурі Львова і справжньою гордістю львів’ян є будинки №4 („Чорна кам’яниця”) і №6 („Палац Корнякта”). Ці споруди є шедеврами не лише львівського, а й європейського зодчества епохи Відродження.Наступного разу я розповім про них детальніше.

На цьому завершую свою розповідь, сьогодні ви дізнались про одну з найвідвідуваніших пам'яток Львова. Тож якщо ви вирішите відпочити у цьому чарівному місті, ви обов'язково повинні відвідати Площу Ринок!

Подробнее:http://www.stejka.com/ukr/lvovskaja/lvov/interes/plowad_rynok/

Я не біжу і не ховаюсь зовсім,

Лиш зачаровано стою серед світів,

В яких шука осколок щастя,

І так майстерно його криє Львів…

Львів – одне з найкрасивіших міст не лише України, а й усієї Європи. Краса цього міста нікого не залишає байдужим. Славнозвісний Оперний театр, Домініканський собор, Міська Ратуша на Площі Ринок, Личаківське кладовище, і це лишень маленька часточка того, що Ви можете тут побачити.Недарма, Львів вважається перлиною Східної Європи, а відпочинок у Львові – надзвичайно цікавим та незабутнім.

У цьому блозі я намагатимусь надати якнайцікавішу інформацію про різні визначні місця Львову, які варті того, аби їх відвідали. Разом ми побуваємо у таємничих замках, затишних кав'ярнях, величавих золотоверхих соборах і на галасливих площах. Подорож наша буде захоплюючою і приємною. Тож не прощаюсь з вами надовго. Скоро побачимось знову!