Отож продовживо нашу подорож Львовом. Як
уже було сказано, на Площі Ринок знаходиться багато різноманітних будинків, які є
шедеврами світової архітектури.
Чорна Кам’яниця
Чорна кам'яниця один із найстаріших будинків Ринку,
збудований у 1588-1589 роках італійським архітектором Петром Красовським. Свого
часу будинок належав відомій львівській аристократці Софії Гонель. У
кінці ХVI століття представник львівського патриціанського роду Ян
Лоренцович відкрив у цьому будинку одну з перших у Львові аптек. Доктор
Анчевський тоді ж прикрасив фасад будинку скульптурою свого патрона, Святого Мартина,
який відрізає мечем полу свого плаща і віддає її жебракові. Тут ми бачимо також
фігуру львівського святого Станіслава Костку, покровителя і захисника міста від
пожеж. При вході до будинку із середньовічних часів збереглася кам’яна лава, на
якій сидів охоронець.
Саме у ХІХ
столітті кам’яницю у Львові називали Чорною. Донині так і немає однозначної
думки щодо походження цієї назви. Хтось переконаний, що протягом століть свинцеві білила, які
наносилися як ґрунт для багатоколірності, під дією повітря і світла
окислювались і відтак утворився чорний колір. Хтось наголошує, що чорний колір
вдалося досягти завдяки зеленому горіхові, такий метод застосовувався тоді у
будівництві. Відкидають фахівці версію, що будинок збудували з білого
пісковику, який з часом набув чорного кольору. Але, якими б не були ці
припущення, своїм чорним кольором кам’яниця приваблює.
Зараз тут знаходиться відділ історії української діаспори Львівського історичного музею, де висвітлено окремі фрагменти трьох головних потоків українського еміграційного руху, хронологічні рамки якого охоплюють кін. XIX - кін. ХХ ст. Пам'ятки зібрані в експозиції допомагають глибше зрозуміти, що українці, які живуть поза межами України є вагомою гілкою українського народу, яка поповнює скарбницю нашої спільної історії, науки, культури і мистецтва.
Зараз тут знаходиться відділ історії української діаспори Львівського історичного музею, де висвітлено окремі фрагменти трьох головних потоків українського еміграційного руху, хронологічні рамки якого охоплюють кін. XIX - кін. ХХ ст. Пам'ятки зібрані в експозиції допомагають глибше зрозуміти, що українці, які живуть поза межами України є вагомою гілкою українського народу, яка поповнює скарбницю нашої спільної історії, науки, культури і мистецтва.
Палац Корнякта та Італійське подвір’я
Палац Корнякта – одна з
найбільш значний памяток львівської архітектури епохи Відродженння.Будівництво цієї будівлі у Львові
стало привілейованою нагородою за видатні заслуги купця-виноторговця, Костянтина
Корнякта, який отримав дворянство з рук короля Речі Посполитої Сигизмунда ІІ
Августа за свою вірну службу на посаді особистого королівського секретаря.
Наступний король Стефан Баторій спеціальним декретом дозволив Корнякту
спорудити на Площі Ринок у Львові палац з шістьма вікнами – привілей, який у
місті на Магдебурзькому праві не можна було купити за жодні гроші. Авторами
палацу, зведеного 1580 року, стали італійські архітектори Петро з Барбони та
Павло Римлянин.У середині XVII століття палац Корнякта перейшов до родини польського
короля Яна ІІІ Собеського і відтоді почав називатися Королівською кам’яницею. Тоді ж там було споруджено аттик., прикрашений скульптурами
короля та шести лицарів. 1686 року в будинку Корнякта було підписано «Вічний мир» між Росією і Польщею.1908 року будівлю викупило місто і тут вже майже сто років працює
Львівський історичний музей. 12 вересня 1908 року до 225-ї річниці розгрому
Яном III Собеським турків під Віднем у палаці Корнякта відкрився музей, який на
честь цієї події дістав назву Національного музею імені короля Яна III. Після
радянської реорганізації тут розмістився центральний корпус Львівського
історичного музею. Родзинка експозиції палацу Корнякта — так звані «королівські
зали», мебльовані в стилі львівських палаців XVIII-XIX століть. У будівлі після
ренесансної перебудови збереглася готична зала — єдина українська пам’ятка
світської готики XV століття.
Венеційське) подвір’я,






Немає коментарів:
Дописати коментар